"Все прекрасное в человеке - от лучей солнца и от молока Матери."
Максим Горький
"Нет ничего святее и бескорыстнее любви матери; всякая привязанность, всякая любовь, всякая страсть или слаба, или своекорыстна в сравнении с нею."
Виссарион Белинский
Виссарион Белинский
Щорічно у другу неділю травня в багатьох європейських
країнах, США, Канаді, Китаї, Японії, Україні відзначається одне з
найсвітліших і добрих свят - День матері. Цьому святу вже більше ста
років. Хоча витоки святкування Дня матері, можливо, слід шукати у святах
весни, які жителі античної Греції присвячували Реї, матері великого
бога Зевса. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління
для кожного з нас мама - найголовніша людина.
Щастя і краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.
Щастя і краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.
Моїй матері
Виглядай мене, мамо,
із далеких доріг.
Знай, що пізно чи рано
я вернусь на поріг.
Обійму міцно-міцно
горем згорблений стан,
Задивлюсь в твої очі,
розцілую вуста.
Жаль, що зцілить не зможу
Ран глибоких душі.
Про одне тебе прошу -
ти себе бережи.
Виглядай мене, мамо,
болем серце не край.
Я на крилах нестимусь
у наш сонячний рай.
Через хащі і морок,
перешкоди й біду -
Все здолаю, все зможу,
а до тебе прийду.
Чебрецеве повітря,
споришеві стежки,
Я до вас першим вітром
прилечу навпрошки.
Чую пісню дитинства
з дорогого села,
Звідкіля мене доля
у світи повела.
В снах вже маряться квіти
у дворі під вікном,
Добротою повиті
й материнським теплом.
Оживе біла хата,
скресне піснею гай,
Тільки б ти не хворіла…
Вже лечу - зустрічай.
Геращенко В.
із далеких доріг.
Знай, що пізно чи рано
я вернусь на поріг.
Обійму міцно-міцно
горем згорблений стан,
Задивлюсь в твої очі,
розцілую вуста.
Жаль, що зцілить не зможу
Ран глибоких душі.
Про одне тебе прошу -
ти себе бережи.
Виглядай мене, мамо,
болем серце не край.
Я на крилах нестимусь
у наш сонячний рай.
Через хащі і морок,
перешкоди й біду -
Все здолаю, все зможу,
а до тебе прийду.
Чебрецеве повітря,
споришеві стежки,
Я до вас першим вітром
прилечу навпрошки.
Чую пісню дитинства
з дорогого села,
Звідкіля мене доля
у світи повела.
В снах вже маряться квіти
у дворі під вікном,
Добротою повиті
й материнським теплом.
Оживе біла хата,
скресне піснею гай,
Тільки б ти не хворіла…
Вже лечу - зустрічай.
Геращенко В.