Це третє найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують
хрещення на Йордані Христа. Відтак у селах, де були церкви, святили
воду. Віддавна в народі посвячену на Водохреща воду вважали своєрідною
панацеєю од багатьох недуг; нею також святили будівлі, тварин, збіжжя
тощо. І ось загадка: водохрещенська джерелиця може зберігатися протягом
року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє те що священик,
освячуючи воду, занурює в неї срібного хреста. Дівчата у посвячену
воду клали калину і вмивалися аби щоки були рум’яними. Загалом до Водохрещ, протягом усіх свят, жінки не ходили по воду; це мали робити лише чоловіки.
На Водохреща день теплий – буде хліб темний(т.е густий);
Якщо пасмурно – хліба буде вдосталь;
Йде лапатий сніг – на врожай;
Якщо зоряна ніч – вродяться горіхи і ягоди;
Коли на Водохреща з’явився повний місяць – бути великій воді;
В богоявленскую ночь, перед утреней, небо открывается; очём открытому небу помолишься, то и сбудется.
