"Я дуже люблю <...> народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку."
Лев Толстой
"Запашна,
співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів –
скількома епітетами супроводяться визнання української мови… Той, хто
зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до
себе."
Олесь Гончар
Щорічно відзначається 9 листопада День української писемності
та мови. Зараз на Україні проводяться ретельні дослідження витоків
української писемності. Вважається, що саме з преподобного Нестора
Літописця і починається письмова українська мова. Також є припущення, що
писемність та наріччя
на території України мало кілька варіантів залежно від місцевості. За
даними вченого Василя Кобилюх, наша мова сформувалася ще в Х-IV
тисячоліттях до нашої ери і походить вона зі санскриту - мовою визначних
пам'яток давньоіндійської літератури, наводячи численні приклади
давньоіндійських слів, начебто запозичених в українську мову: ситець, камфора, його, свастика, війна, золото, майдан, мерщій, нива, прапор, причастя, чари, шабля, воля, небеса, тато, хата та інші. Хто зна, можливо відкриття іще попереду і вченими які їх зроблять як раз і є Ви - наші читачі?Слова
Плекатимеш мову — цвістимуть слова,
Мов білі черешні весною…
Ростимуть слова, як у квітні трава,
Зігріті любов’ю земною.
Які ж вони чисті, як вічно звучать,
Як птахами в’ються крилато, —
Мов зорі незгасні небесних багать:
Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.
Шануй їх у серці. Ніколи не смій
Святе і високе топтати.
Як жито-пшеницею слова добрі сій —
Рясний урожай будеш мати!
Мов білі черешні весною…
Ростимуть слова, як у квітні трава,
Зігріті любов’ю земною.
Які ж вони чисті, як вічно звучать,
Як птахами в’ються крилато, —
Мов зорі незгасні небесних багать:
Хліб. Совість. Вітчизна і Мати.
Шануй їх у серці. Ніколи не смій
Святе і високе топтати.
Як жито-пшеницею слова добрі сій —
Рясний урожай будеш мати!
(Володимир Олійник)
Рідне слово
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
(Дмитро Білоус)
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
(Дмитро Білоус)
