19 березня 1930 року народилася Костенко Ліна Василівна
- письменниця-шістдесятниця, поетеса. Авторка поетичних збірок "Над
берегами вічної ріки", "Неповторність", "Сад нетанучих скульптур",
роману у віршах "Маруся Чурай", поеми "Берестечко". 2010 року
опублікувала перший прозовий роман "Записки українського самашедшого",
що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.
Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор
Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилась від звання Героя
України.
Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
і дика качка тоскно обминає
рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерявин проблески скупі.
І той у небі зморений лелека,
і те гніздо лелече на стовпі.
Куди ти ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
і світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
ідуть уздовж колишніх берегів.
